Рекомендації для батьків з формування адекватної самооцінки дітей молодшого шкільного віку

Роль батьків у формуванні адекватної самооцінки дитини молодшого шкільного віку не менш важлива, ніж роль педагога, адже те, що людина набуває в сім'ї, він зберігає протягом всього подальшого життя. По суті, самооцінка – це спочатку привласнення дитиною оцінки батьків. Пізніше сили набирає стиль сімейного виховання, і самооцінка починає диференціюватися. На цьому етапі дитяча самооцінка залежить від особливостей сімейної виховної політики.

На думку психологів, батьки задають вихідний рівень домагань дитини – те, на що вона претендує у навчальній діяльності. Рівень домагань впливає на самооцінку дитини, тому батькам потрібно сприяти формуванню у своїх дітей диференційованої адекватної самооцінки у процесі виховання і дотримуватись таких рекомендацій:

- знаходити час, щоб приділити дитині всю свою увагу;

- показати дитині, що батьки визнають, і розуміють її почуття, навіть згодні з нею. Пояснити, що різні люди можуть мати різні почуття. Ніякі людські почуття не бувають правильними чи неправильними. Пам'ятайте, потрібно визнавати почуття дитини, навіть негативні, але це не означає дозволяти їй неприйнятну поведінку;

- хоч би як не подобалася ситуація чи її вирішення – запитайте думку дитини, якщо потрібно, запропонуйте пару альтернатив. Не лише привчайте дитину думати самостійно, а й розуміти, що його думку цінують – це дозволяє дитині відчути контроль над ситуацією;

- показувати дітям свою безкорисливу любов;

- встановити послідовні обмеження. Це дозволить дитині зрозуміти, що світ довкола себе передбачуваний;

- хвалити дитину за конкретні вчинки. Якщо дитина бачить, що батьки справді помітили його спроби щось зробити добре, вона їх повторить;

- використовувати рольові гри для обігравання з дітьми важких чи незнайомих ситуацій заздалегідь, щоб, зіштовхуючись із ними, діти почувалися впевнено, комфортно, знаючи, що робити й чого чекати;

- допомогти дітям навчитися розв'язувати проблеми самим, не вдаючись по допомогу дорослих;

- поважати зусилля дітей;

- пояснити дитині, що в усіх іноді трапляються невдачі. Дуже важливо зрозуміти, що помилки дають людині можливість навчатися;

- намагатися зосереджуватися на позитивному, придумати справді щось цікаве;

- допомогти дитині відчути його важливість, доручаючи йому якісь справи чи обов'язки, аби допомогти сім'ї;

- поважати індивідуальні особливості дитини;

- визнавати сильні сторони своєї дитини і хвалити їх, не фіксувати увагу на слабкостях. Надати дитині якнайбільше можливостей домагатися успіху. Це допоможе набути впевненості у собі;

- уникати порівняння своєї дитини з іншими. Нехай знає, що її люблять такою, яка вона є;

- розповідати дитині цікаві деталі про родину, історію сім'ї. Просити про це родичів;

- обов'язково влаштовувати сімейні свята. Встановити родинні традиції;

- відкривати дитині свій внутрішній світ, ділитися з нею своїми пристрастями, знаннями й емоціями;

- бережно ставитися до внутрішнього світу дитини, поважати її інтереси, серйозно сприймати прикрощі, хоч би якими тривіальними, повторюваними і нудними вони здавалися;

- дитина повинна бачити, що батьки пишаються як нею, так й собою;

- батьки мають розуміти, що жартівливі прізвиська чи дражніння можуть сприйматися дитиною серйозно. І коли вона просить перестати, варто прислухатися до цього;

- намагатися оцінювати деякі речі очима дитини, пам'ятати, що її розуміння навколишнього світу полягає в обмеженому досвіді та не розвиненому мисленні;

- знайомити дитину з різноманіттям навколишнього світу, говорити, що кожна людина – унікальна, і вона також.

Пропонуємо до уваги батьків деякі методики щодо визначення рівня самооцінки вашої дитини.

Методика "Сходинки"

Методика "Дерево"

Методика "Коло"